Ноти

Оригінал

Dum transisset Sabbatum. Robert Johnson. A cappella. Sacred , Motet. Language. Latin. SATBarB.

Переклад

Dum transisset Sabbatum. Роберт Джонсон. А капела. Священний, Вокальна музика. Мова. Latin. SATBarB.

Оригінал

From a manuscript in the library of Christ Church, Oxford. The soprano and alto parts are attributed in the manuscript to “Mr Johnson”. The baritone part is attributed to “Tallis alias Johnson”. In the manuscript this part is written in plainchant notation. Slurs in this edition represent ligatures in the original plainchant. The work was published by Charles Burney in his “General History of Music” in 1776 with many changes to reduce dissonances and adapt the work to 18th Century taste. In a complete performance, the plainsong intonation and entire polyphony were probably intended to be sung first. Then the plainsong verse Et valde mane. Then the polyphony from Ut venientes to the end. Then the plainsong Gloria patri. Finally the polyphonic Alleluia. In the original manuscript “Alleluia” is written out “Al-le-lui-a”. There are a number of differences in published versions of. the plainsong intonation,. ii. the Et valde mane and. iii. the Gloria patri sections. These sections are not included in the manuscript source for this edition of the Johnson five part setting. The three last notes in the intonation, usually sung “sse – e - et”, are sometimes replaced by a single long note in, for instance, published editions of Tallis’ 5 part setting of “Dum Transisset”. There are a variety of different interpretations of the Et valde mane and the Gloria patri plainsong sections. Examples are included in the CPDL edition of the Taverner setting by Rupert Preston Bell, the edition of the Tallis setting by JJ Hutchings on Sibelius Music , the edition of the same Tallis setting by Richard Abram, published in “Musical Times”, February 1979, and the performance on CD of the Johnson four and five part settings by Cappella Nova. directed by Alan Tavener.

Переклад

З рукопису в бібліотеці Церкви Христа в Оксфорді. Сопрано і альт частини відносяться в рукопису "пан Джонсон". Баритон частина віднести до "Талліс псевдоніма Джонсон". У рукописі ця частина написана в plainchant записи. Образи на даному виданні, представляють лігатури у вихідному plainchant. Робота була опублікована в Чарльз Берні в його "Загальної історії музики" в 1776 році з багатьма змінами, щоб зменшити дисонанс і адаптації роботи 18 століття смак. У повному виконанні, Plainsong інтонація і вся поліфонія, ймовірно, були призначені для заспівані вперше. Тоді Plainsong вірш Et Valde грива. Тоді поліфонія від УТ venientes до кінця. Тоді Патрі Plainsong Gloria. Нарешті-голосова поліфонія Алілуя. У рукописі "Алілуя" виписаний "Аль-ле-луй-". Є безліч відмінностей в опублікованих версій. Plainsong інтонація,. ii. Et Valde грива і. III. в Патрі розділи Gloria. Ці розділи не включені в рукописному джерелі для цього видання частина установки Джонсон п'ять. Останні три ноти в інтонації, як правило, співають "SSE - E - ET", іноді замінюються однієї довгої ноти в, наприклад, друкованих видань з 5 частин установки Талліс 'з "Dum Transisset". Є безліч різних інтерпретацій Valde гривою Et і Патрі Plainsong розділах Gloria. Приклади включені в CPDL видання обстановці Тавернер Руперт Престон Bell, видання налаштування Талліс Джей Джей Hutchings на Сібеліуса музики, видання того ж Талліс настройку, Річард Авраму, опублікованій в "Музичної Times", лютий 1979, і виступ на CD Джонсона чотирьох і п'яти налаштувань частково Cappella Nova. Режисер Алан Тавенера.